Важливе, що нам всім треба навчитись розрізняти, щоб це позитивно впливало на наші стосунки з іншими — де реальна атака на нашу гідність і цінність, а де ми самі з якихось неочевидних причин інтерпретуємо ситуацію як принизливу для нас, атакуючу і загрозливу.
Для чого вміти розрізняти?
Коли ми захищаємось від реальної атаки — ми в плюсі. Вміння відрізнити хамство, маніпуляції, невиправдану агресію від нормальної конструктивної комунікації створює можливість співпрацювати на вигідних і справедливих для нас умовах, допомагає будувати довірливі стосунки, залишатись відкритим до нового досвіду, бути відкритим до пізнання себе.
Коли ми будь-що готові інтерпретувати як атаку на нас — це будує стіни навколо нас і відгороджує від інших людей, від всього нового, бо робить світ апріорі небезпечним і загрозливим, що би в ньому не відбувалось. Тоді страшно довіритись новим людям, важко дружити, важко співпрацювати, всі є потенційними ворогами.
Треба усвідомити функції самозахисту.
Будь-яка людина, що захищається, несвідомо прагне виконати одне або обидва завдання: (1) уникнути або опанувати якесь потужне і загрозливе для неї почуття - тривогу, сильне горе, сором або інше емоційне переживання, що дезорганізує/дезоорієнтує саме цю людину; (2) збереження самоповаги.Як формуються стратегії самозахисту? Від чого вони залежать?
Захисні механізми використовуються нами переважно автоматично і є результатом складної взаємодії щонайменше чотирьох факторів: (1) вродженого темпераменту (генетика) (2) природи стресів, пережитих у ранньому дитинстві (3) зразки захистів, які використовували батьки або інші значущі дорослі (4) засвоєння позитивного досвіду від використання окремих захистів в процесі дорослішання (використали раціоналізацію, істерику чи заперечення — спрацювало, несвідомо повторюєш, бо працює)Отже, ми всі хочемо бути в безпеці, подобатись, відчувати себе важливими, особливими, досягати успіху, вирізнятись. Але коли нам здається, що абсолютно всі інші хочуть у нас це забрати, і ми несвідомо відбиваємось від них, в цілях профілактики — є шанси залишитись в кімнаті самому.
Тому варто пробувати шукати баланс між бездумною довірою абсолютно всім та бездумною атакою на абсолютно всіх. Цінувати друзів і союзників, розділяти з ними прожите, і розрізняти справжню загрозу і обходити її.
ps більше про це я розказую в 12 епізоді свого подкасту «Саморефлексії»
